ТРИВОГА МОТОРОШНОГО: ЗУСТРІЧ ІЗ НЕЗВОРУШНИМ

Анотація

Стаття присвячена психоаналітичному осмисленню феномену тривоги, що набуває виміру моторошного у ситуаціях масивної травматизації, зокрема в умовах повномасштабної війни. Вихідним пунктом дослідження є припущення, що специфічною якістю травматичного досвіду сучасності є зустріч із незворушним – таким, що постає як особливий різновид неживого або недо-живого та викликає зловісне відчуття порушення меж між живим і мертвим, людським і нелюдським. У статті здійснено аналіз класичного психоаналітичного розуміння моторошного, запропонованого З. Фройдом, із подальшим розширенням цього поняття через сучасні теоретичні оптики. Особливу увагу приділено концепції мінус-зв’язків В. Біона та його розрізненню тривимірного і безвимірного простору як метафор різних способів психічного опрацювання досвіду. Показано, що контакт із незворушним об’єктом унеможливлює формування контейнерних стосунків і призводить до фрагментації, десимволізації та накопичення неопрацьованих травматичних елементів. Додатковою теоретичною рамкою виступає концепція «мертвої матері» А. Ґріна, яка дозволяє осмислити досвід раптової дезінвестиції об’єкта та формування «холодного ядра» як наслідку зіткнення з порожнечею там, де раніше існувала жива присутність. Проводиться феноменологічна паралель між раннім досвідом взаємодії з незворушним об’єктом і колективним переживанням дегуманізованого насильства. У висновках наголошується, що зустріч із незворушним є важливим компонентом психічної травми, який ставить під загрозу здатність до символізації, емпатії та репарації. Психоаналіз розглядається як інструмент осмислення цього досвіду та як можливий ресурс збереження людяності в умовах екстремальних соціальних випробувань.