IEVHEN SHEVALIOV IN THE HISTORY OF UKRAINIAN PSYCHOANALYSIS AND PSYCHIATRY
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-2-3-11Keywords:
history of psychoanalysis in Ukraine, Odesa School of Psychoanalysis, Ievhen Shevaliov, psychopathology, theory of neuroses.Abstract
Abstract. Odesa became the cradle of psychoanalysis, where, according to Sigmund Freud, a “small epidemic of psychoanalysis” took place. Among the well-known Odesa researchers of psychoanalysis, the names of Moisei Vulf, Leonid Droznes, Abram Khaletsky, and Moisei Kogan stand out. However, the name of Ievhen Shevaliov has been forgotten. Ievhen Shevaliov is known for his heroic rescue of Jews within the walls of a psychiatric hospital during World War II. Thanks to his efforts, the Odesa Psychiatric Hospital became the only such institution in Ukraine that managed to avoid the execution of its patients. In an effort to restore historical justice and after analyzing 23 of the scientist’s works, we have studied Yevhen Shevalyov’s role in the history of the Odesa School of Psychoanalysis and the influence of the psychoanalytic tradition on his scientific contributions. As the head of the Department of Psychiatry at the Odesa Medical Institute, Shevaliov mentored and actively supported the research of two prominent figures in Ukrainian psychoanalysis of the 1920s – Yakiv Kogan and Abram Khaletsky. The influence of the psychoanalytic tradition is evident in several of his works, which focus on neuroses, the experience of illness, thought disorders, and the constructive forces of patients’ psyches. During the 1930s, when psychoanalysis was effectively banned in the USSR, Shevaliov continued to use psychoanalytic theories and psychotherapeutic techniques in his work, which is also reflected in his writings. Although Ievhen Shevaliov was a psychiatrist with a broad scope, combining medical erudition with a deep understanding of the human inner world, an analysis of his scientific legacy gives grounds to consider him one of the outstanding representatives of the first stage of psychoanalysis development in Ukraine.
References
McGuire, W. (1974). The Correspondence between Sigmund Freud and C.G. Jung. Princeton Univercity Press.
Fenichel, O. (1945). Psychoanalytic Theory of Neurosis. W.W. Norton & Company.
Freud, S. (1905). Jokes and Their Relation to the Unconscious. Der Witz und seine Beziehung zum Unbewußten. F. Deuticke.
Freud, S. (1921). Group Psychology and the Analysis of the Ego. Massenpsychologie und Ich-Analyse. Internationaler Psychoanalytischer Verlag.
Бітенський, В. (2004). Психіатрія. Одеський медуніверситет.
Бумке, О., Шильдер, П. (1928). Сучасне вчення про неврози. Питання теорії та практики психоаналізу.
Грицанов, О. (1998). Новітній філософський словник. Видавництво В.М. Скакун.
Дусман, Л. (1998). Хто рятує одне життя – рятує цілий світ. Ор-Самеах, № 95.
Іванов, М., Федотов, Д. (1963). Про роль Є.А. Шевальова у розвитку основних проблем загальної психопатології. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Кадіс, Л. (2014). Життя і труд Абрама Мироновича Халецького. Медична психологія в Росії, № 12.
Климчук, О. (2017). Рецепція психоаналізу у праці Є.О. Шевальова «Про паралогічне мислення». Магістеріум. Культурологія.
Коган, В. (2011). Одеський перекладач Фройда. «Дерибасівська – Рішельєвська», № 47.
Коган, Я. (1927). Фройд. Дотепність та її відношення до несвідомого (реферат).
Коган, Я. (1927). Фройд. Психологія мас та аналіз людського «Я» (реферат).
Коган, Я. (1927). Шильдер. Психіатрія, заснована на даних психоаналізу (реферат).
Коган, Я. (1927). Прояв Едипового комплексу в шизофренії (автореферат).
Коган, Я. (1927). До питання про паралелізм явищ онто- та філогенезису у психічному житті (автореферат).
Звіт про діяльність наукових зборів кафедри психіатрії, психологічної лабораторії Одеського Медичного інституту і лікарів Одеської психіатричної лікарні. «Поліграф».
Коган, Я. (2011). Переживання загибелі світу і фантазія про повторне народження при шизофренії. Ergo.
Коган, Я. (2013). Ототожнення та його роль у художній творчості. Ergo.
Кондратьєв, Ф., Гущина, С. (1996). Микола Павлович Бруханський. ГНЦСіС психіатрії ім. В.П. Сербського.
Овчаренко, В. (2000). Залкінд Арон Борисович. Російські психоаналітики. Академічний проект.
Овчаренко, В. (2003). Перше століття російського психоаналізу. Психоаналітичний вісник, 11.
Фройд, З. (1925). Дотепність та її відношення до несвідомого. Сучасні проблеми.
Халецький, А. (1926). Психоаналіз особистості та творчості Шевченка. Сучасна психоневрологія, № 3, с. 347–354.
Халецький, А. (1926). Статеве життя та неврастенія. Світоч.
Халецький, А. (1926). Статевий потяг та його сутність. Світоч.
Халецький А. (1927). Психоаналіз творчості Осипа Димова.
Халецький, А. (1927). Психоаналіз і марксизм (автореферат).
Халецький, А. (1928). До психології хуліганства. Вивчення злочинності та пенітенціарна практика. Вип. 2, Головне управління виправно-трудовими закладами УРСР.
Херсонський, Б. (2005). Маленька місцева епідемія психоаналізу. Мигдаль Times, № 57.
Шевальов, Є. (1915). Про ураження наднирників у душевно-хворих. Психіатрична газета, № 8.
Шевальов, Є. (1916). Параліч типу Дежерін-Клюмпке. Збірник «Протоколи наукових нарад лікарів клініки нервових захворювань жіночого Медичного інституту у Петрограді».
Шевальов, Є. (1917). Міоклонія Унферрихта. Огляд психіатрії, № 1-12.
Шевальов, Є. (1923). Роль психічної активності при душевних захворюваннях. Музей Одесской психиатрической больницы № 1.
Шевальов, Є. (1925). Про психічну ємність. Сучасна психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1927). Про спротив психозу. Сучасна психоневрологія, № 12.
Шевальов, Є. (1927). Лист професора Зигмунда Фройда з приводу обрання в асистенти доктора Я.М. Когана та відкриття психіатричної клініки. Особисті щоденники з приватного архіву родини Шевальових.
Шевальов, Є. (1928). Душевно-хворий як соціальна особистість. Радянська психоневрологія, том 6.
Шевальов, Є. (1929). До питання про деякі особливості сучасних неврозів. Одеський медичний журнал, № 2-4.
Шевальов, Є. (1929). Про вплив процесів індукції на течію та характер асоціативного експерименту. Праці Одеської науково-дослідчої катедри педагогіки при Одеському інституті народньої освіти.
Шевальов, Є. (1930). Про паралогічне мислення. Труди клініки. Випуск 1. Психіатрична кліника Одеського медінституту.
Шевальов, Є. (1932). До питання про основні принципи сучасної терапії неврозів. Труди Всеукраїнського бальнео-фізіотерапевтичного інституту.
Шевальов, Є. (1934). Про психічний примітивізм. Вісник психічного здоров’я. № 1-2, 2001.
Шевальов, Є. (1935). Про трудову терапію неврозів та психозів. Збірник, присвячений проф. Н.П. Бруханському. ОГІЗ.
Шевальов, Є. (1935). Класифікація неврозів. Труди І Українського з’їзду невропатологів та психіатрів. Типографія ім. Фрунзе.
Шевальов, Є. (1935). Про спізнілу реактивність. Радянська психоневрологія, № 4-5. Труди І Українського з’їзду невропатологів та психіатрів. Типографія ім. Фрунзе.
Шевальов, Є. (1936). Про переживання хвороби. Радянська психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1937). Перебіг та результат реактивних станів, пов’язаних із психічною травмою. Невропатологія і психіатрія. Том 6, випуск 9.
Шевальов, Є. (1938). Про затухання маячіння. Невропатологія та психіатрія. Том 7, випуск 6.
Шевальов, Є. (1940). До питання про психопатологічну інтерпретацію даних неврологічного дослідження. Радянська психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1941). До питання про роль психогеній у клініці психічних захворювань. Труди 2-ї Обласної психоневрологічної конференції у Дніпропетровську.
Шевальов, Є. (1941). Шкіра і психіка. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Шевальов, Є. (1945). Про роль морального фактору у психічних захворюваннях. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Шевальов, Є. (1992). Про затухання маячіння. Незалежний психіатричний журнал, № 1-2.
Шевальова-Яновська, Є. (1925). Дитячий колектив у світлі колективної рефлексології.
Шевальова-Яновська, Є. (1926). Дитячий колектив у світлі природнього колективного експерименту.
Збірник на честь 40-річчя професорської діяльності В.М. Бехтерєва. Державна Психоневрологічна Академія та Державний Рефлексологічний Інститут з вивчення мозку.
Шевальова-Яновська, Є. (1928). Досвід експериментального вивчення дитячого лідерства. Сучасна психоневрологія, № 2.
Шевальова-Яновська, Є. (1963). Історія одного прожитого життя. [Неопублікований машинопис].
Шевальова-Яновська, Є. (1963). Спогади про Є.О. Шевальова. Особисті щоденники з приватного архіву родини Шевальових. Радянська психоневрологія, № 6–7.
Шекера, Л., Пасечніченко, О. (1985). Євген Олександрович Шевальов. Бібліографічний показник. Одеська державна бібліотека ім. М. Горького.
