ЄВГЕН ШЕВАЛЬОВ У ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ПСИХОАНАЛІЗУ ТА ПСИХІАТРІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-2-3-11Ключові слова:
історія психоаналізу в Україні, Одеська школа психоаналізу, Євгеній Шевальов, психопатологія, теорія неврозів.Анотація
Анотація. Одеса стала колискою психоаналізу, де, за словами Зигмунда Фройда, відбувалась «маленька епідемія психоаналізу». Серед відомих одеситів – дослідників психоаналізу виділяються імена Мойсея Вульфа, Леоніда Дрознеса, Абрама Халецького та Якова Когана, проте ім’я Євгена Шевальова залишилось забутим. В історії Євген Шевальов відомий героїчним порятунком євреїв у стінах психіатричної лікарні під час Другої світової війни. Завдяки його зусиллям Одеська психіатрична лікарня виявилася єдиним в Україні закладом відповідного спрямування, якому вдалося уникнути розстрілу пацієнтів. Відновлюючи історичну справедливість та проаналізувавши 23 роботи вченого, ми дослідили роль Євгена Шевальова в історії Одеської школи психоаналізу та вплив психоаналітичної традиції на його науковий доробок. Як завідувач кафедри психіатрії Одеського медичного інституту Шевальов підготував і всіляко сприяв дослідженням двох визначних представників українського психоаналізу 1920-х – Якова Когана та Абрама Халецького. Вплив психоаналітичної традиції простежується в низці його робіт, присвячених неврозам, переживанню хвороби, порушенням мислення та конструктивним силам психіки пацієнтів. Протягом 1930-х, коли психоаналіз виявився під фактичною забороною у СРСР, Шевальов продовжував використовувати психоаналітичні теорії та техніки психотерапії у своїй роботі, що також знайшло відображення в його роботах. Хоча Євген Шевальов був психіатром широкого спектра, який поєднував ерудицію медика із тонким розумінням внутрішнього світу людини, аналіз його наукової спадщини дає підстави розглядати його як одного з видатних представників першого етапу розвитку психоаналізу в Україні.
Посилання
McGuire, W. (1974). The Correspondence between Sigmund Freud and C.G. Jung. Princeton Univercity Press.
Fenichel, O. (1945). Psychoanalytic Theory of Neurosis. W.W. Norton & Company.
Freud, S. (1905). Jokes and Their Relation to the Unconscious. Der Witz und seine Beziehung zum Unbewußten. F. Deuticke.
Freud, S. (1921). Group Psychology and the Analysis of the Ego. Massenpsychologie und Ich-Analyse. Internationaler Psychoanalytischer Verlag.
Бітенський, В. (2004). Психіатрія. Одеський медуніверситет.
Бумке, О., Шильдер, П. (1928). Сучасне вчення про неврози. Питання теорії та практики психоаналізу.
Грицанов, О. (1998). Новітній філософський словник. Видавництво В.М. Скакун.
Дусман, Л. (1998). Хто рятує одне життя – рятує цілий світ. Ор-Самеах, № 95.
Іванов, М., Федотов, Д. (1963). Про роль Є.А. Шевальова у розвитку основних проблем загальної психопатології. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Кадіс, Л. (2014). Життя і труд Абрама Мироновича Халецького. Медична психологія в Росії, № 12.
Климчук, О. (2017). Рецепція психоаналізу у праці Є.О. Шевальова «Про паралогічне мислення». Магістеріум. Культурологія.
Коган, В. (2011). Одеський перекладач Фройда. «Дерибасівська – Рішельєвська», № 47.
Коган, Я. (1927). Фройд. Дотепність та її відношення до несвідомого (реферат).
Коган, Я. (1927). Фройд. Психологія мас та аналіз людського «Я» (реферат).
Коган, Я. (1927). Шильдер. Психіатрія, заснована на даних психоаналізу (реферат).
Коган, Я. (1927). Прояв Едипового комплексу в шизофренії (автореферат).
Коган, Я. (1927). До питання про паралелізм явищ онто- та філогенезису у психічному житті (автореферат).
Звіт про діяльність наукових зборів кафедри психіатрії, психологічної лабораторії Одеського Медичного інституту і лікарів Одеської психіатричної лікарні. «Поліграф».
Коган, Я. (2011). Переживання загибелі світу і фантазія про повторне народження при шизофренії. Ergo.
Коган, Я. (2013). Ототожнення та його роль у художній творчості. Ergo.
Кондратьєв, Ф., Гущина, С. (1996). Микола Павлович Бруханський. ГНЦСіС психіатрії ім. В.П. Сербського.
Овчаренко, В. (2000). Залкінд Арон Борисович. Російські психоаналітики. Академічний проект.
Овчаренко, В. (2003). Перше століття російського психоаналізу. Психоаналітичний вісник, 11.
Фройд, З. (1925). Дотепність та її відношення до несвідомого. Сучасні проблеми.
Халецький, А. (1926). Психоаналіз особистості та творчості Шевченка. Сучасна психоневрологія, № 3, с. 347–354.
Халецький, А. (1926). Статеве життя та неврастенія. Світоч.
Халецький, А. (1926). Статевий потяг та його сутність. Світоч.
Халецький А. (1927). Психоаналіз творчості Осипа Димова.
Халецький, А. (1927). Психоаналіз і марксизм (автореферат).
Халецький, А. (1928). До психології хуліганства. Вивчення злочинності та пенітенціарна практика. Вип. 2, Головне управління виправно-трудовими закладами УРСР.
Херсонський, Б. (2005). Маленька місцева епідемія психоаналізу. Мигдаль Times, № 57.
Шевальов, Є. (1915). Про ураження наднирників у душевно-хворих. Психіатрична газета, № 8.
Шевальов, Є. (1916). Параліч типу Дежерін-Клюмпке. Збірник «Протоколи наукових нарад лікарів клініки нервових захворювань жіночого Медичного інституту у Петрограді».
Шевальов, Є. (1917). Міоклонія Унферрихта. Огляд психіатрії, № 1-12.
Шевальов, Є. (1923). Роль психічної активності при душевних захворюваннях. Музей Одесской психиатрической больницы № 1.
Шевальов, Є. (1925). Про психічну ємність. Сучасна психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1927). Про спротив психозу. Сучасна психоневрологія, № 12.
Шевальов, Є. (1927). Лист професора Зигмунда Фройда з приводу обрання в асистенти доктора Я.М. Когана та відкриття психіатричної клініки. Особисті щоденники з приватного архіву родини Шевальових.
Шевальов, Є. (1928). Душевно-хворий як соціальна особистість. Радянська психоневрологія, том 6.
Шевальов, Є. (1929). До питання про деякі особливості сучасних неврозів. Одеський медичний журнал, № 2-4.
Шевальов, Є. (1929). Про вплив процесів індукції на течію та характер асоціативного експерименту. Праці Одеської науково-дослідчої катедри педагогіки при Одеському інституті народньої освіти.
Шевальов, Є. (1930). Про паралогічне мислення. Труди клініки. Випуск 1. Психіатрична кліника Одеського медінституту.
Шевальов, Є. (1932). До питання про основні принципи сучасної терапії неврозів. Труди Всеукраїнського бальнео-фізіотерапевтичного інституту.
Шевальов, Є. (1934). Про психічний примітивізм. Вісник психічного здоров’я. № 1-2, 2001.
Шевальов, Є. (1935). Про трудову терапію неврозів та психозів. Збірник, присвячений проф. Н.П. Бруханському. ОГІЗ.
Шевальов, Є. (1935). Класифікація неврозів. Труди І Українського з’їзду невропатологів та психіатрів. Типографія ім. Фрунзе.
Шевальов, Є. (1935). Про спізнілу реактивність. Радянська психоневрологія, № 4-5. Труди І Українського з’їзду невропатологів та психіатрів. Типографія ім. Фрунзе.
Шевальов, Є. (1936). Про переживання хвороби. Радянська психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1937). Перебіг та результат реактивних станів, пов’язаних із психічною травмою. Невропатологія і психіатрія. Том 6, випуск 9.
Шевальов, Є. (1938). Про затухання маячіння. Невропатологія та психіатрія. Том 7, випуск 6.
Шевальов, Є. (1940). До питання про психопатологічну інтерпретацію даних неврологічного дослідження. Радянська психоневрологія, № 4.
Шевальов, Є. (1941). До питання про роль психогеній у клініці психічних захворювань. Труди 2-ї Обласної психоневрологічної конференції у Дніпропетровську.
Шевальов, Є. (1941). Шкіра і психіка. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Шевальов, Є. (1945). Про роль морального фактору у психічних захворюваннях. Музей Одеської психіатричної лікарні № 1.
Шевальов, Є. (1992). Про затухання маячіння. Незалежний психіатричний журнал, № 1-2.
Шевальова-Яновська, Є. (1925). Дитячий колектив у світлі колективної рефлексології.
Шевальова-Яновська, Є. (1926). Дитячий колектив у світлі природнього колективного експерименту.
Збірник на честь 40-річчя професорської діяльності В.М. Бехтерєва. Державна Психоневрологічна Академія та Державний Рефлексологічний Інститут з вивчення мозку.
Шевальова-Яновська, Є. (1928). Досвід експериментального вивчення дитячого лідерства. Сучасна психоневрологія, № 2.
Шевальова-Яновська, Є. (1963). Історія одного прожитого життя. [Неопублікований машинопис].
Шевальова-Яновська, Є. (1963). Спогади про Є.О. Шевальова. Особисті щоденники з приватного архіву родини Шевальових. Радянська психоневрологія, № 6–7.
Шекера, Л., Пасечніченко, О. (1985). Євген Олександрович Шевальов. Бібліографічний показник. Одеська державна бібліотека ім. М. Горького.
