БЕЗПОРАДНІСТЬ У КОНТРПЕРЕНЕСЕННІ: ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, КОЛИ ДИТИНСТВО І ТЕРАПІЇ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ, А ВІЙНА – НІ

Анотація

Анотація. У статті пропонується тема для колегіальної дискусії, що пов’язана з почуттями тривоги й безпорадності в дитячого терапевта, і клінічної цінності вразливості психоаналітичного терапевта для цієї безпорадності та ідентифікації з нею для того, щоб примітивні «безпорадні» аспекти психіки юного пацієнта знайшли спосіб творчої прогресивної розради. Думки авторки ілюстровані фрагментами клінічної роботи та самоспостережень дитячих психоаналітичних терапевтів, що працювали разом з 2022 по 2024 рік у проєкті «Гра під вогнем», а також нагадуваннями про аналіз десятирічного хлопчика Ричарда, який вела й описувала Мелані Кляйн під час бомбардувань Лондона. Дитячі психотерапевти, що базуються у своєї роботі на психоаналітичні концепції, спираються на ідеї (що співзвучні ідеям М. Кляйн) аналізу внутрішніх тривог дитини, ставлячись до них як до тих, що пробудила, а не зумовила війна. Але в ситуації нескінченності напруги та невизначеності війни почуття безпорадності, яке несвідомо й невербально комунікує дитина-пацієнт в стані регресу або пригніченості розвитку та творчості і яке відчуває терапевт дитини, іноді може бути єдиним, що внутрішнє пов’язує дитину з дорослим. Такі почуття і стани можуть розцінюватися терапевтом як наслідок власного вигоряння, недосвідченості або непридатності цієї дитини (або власного) для роботи в психоаналітичної психотерапії. Проте є сенс розглядати безпорадність терапевтів як несвідому комунікацію, як частину контрперенесення, як розуміння дитини-пацієнта. Відкритість і вразливість терапевта до цієї безпорадності робить його, як достатньо хорошу мати, здатним ідентифікуватися з «безпорадністю немовля» та сприймати регресивні прояви як комунікацію, залишатися поряд із дитиною «без пам’яті та бажання», щоб бути здатним впізнавати та створювати разом із дитиною сенси та потенційний простір для слів, символічної гри, образів, фантазій, що нададуть доступ до внутрішніх тривог, що підняла й посилила війна.