«– СКІЛЬКИ ЦЕ ВІЧНО? – ІНОДІ ЛИШЕ ОДНА СЕКУНДА»: МІРКУВАННЯ ПРО ЧАС ЯК ФАКТОР НЕСВІДОМОГО Й ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЇ У ТРАВМАТИЧНОМУ ДОСВІДІ СУБ’ЄКТА
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-1-5Ключові слова:
психоаналіз, несвідоме, несвідоме знання, психічна травма, психічна темпоральністьАнотація
У статті авторка аналізує питання часу несвідомого й особливості його трансформації у травматичному досвіді суб’єкта, спираючись на дослідження класиків, сучасних психоаналітиків і власну клінічну практику. Міркуючи про час і несвідоме, маємо на меті осмислити нові виклики у зв’язку зі змінами місця суб’єкта щодо дискурсу й загалом глобальними змінами у світі, переживання травм у тому числі. Несвідоме і час виявляються принципово суперечливими: якщо є несвідоме, то немає часу; а якщо є час, то є і свідомість. Починаючи з Лакана, психоаналіз більше не можна розуміти як усвідомлення несвідомого, бо це досвід катастрофи, це подія, яка передбачає час, щоб зрозуміти заново власну історію. Клінічна практика під час війни, на яку спирається авторка, загалом перед спеціалістами поставила виклик: як почути того, для кого час зупинився, став гомогенним, тягнеться, стагнує чи обірвався? Як тепер ми маємо мислити історичний і суб’єктивний час? Скільки тоді має тривати психоаналітичне лікування і психоаналітична сесія, якщо несвідоме ігнорує час у сенсі тривалості: для нього час – це час повторення, те, що наполягає на тому, щоб бути почутим. І ми маємо його почути. Спираючись на логіку часу, запропоновану Лаканом, авторка наполягає на тому, що варто пам’ятати: час в аналізі все ж таки нескінченне поняття, як і поняття несвідомого. Є час того, хто чекає, є інший час, який ми не бачимо, і це суб’єктивний час, і є час несвідомого, яке саме й ігнорує час. Тоді травма, яка перебуває в несвідомому, не датована, так само й наслідки травми проявляються тоді, коли ми їх найменше очікуємо, навіть якщо тривога часто сповіщає про їх появу. Тому це час чогось несподіваного, який занурює суб’єкта в травматичне переживання, приміром, смерті близьких під час війни. Поява переживань під час сесій дозволяє суб’єкту, асоціюючи, надавати нового значення ланцюгу минулих переживань, а наполегливість позачасового несвідомого визначає шляхи конституції хронологічного часу. Психоаналітична рамка тоді стає місцем для трансформацій аналізантів, як і реальний простір, у якому здійснюються спільні зусилля аналітика й аналізанта, які разом надають можливість появи просторово-часових репрезентацій, бо психіка має протяжність, хоч і не відає про це.
Посилання
Фройд З. Історії хвороб. Дора. Шребер. Чоловік-щур / Зигмунд Фройд; пер. з нім. Романа Осадчука. Київ : Комубук, 2019. 344 с.
Фройд З. Вступ до психоаналізу. Нові висновки / З. Фройд; пер. Таращук П. Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2021. 552 с.
Жижек С. Як читати Лакана. Жижек С. / пер. з англ. Павла Шведа. Київ: Комубук, 2019.
Керрол Л. Аліса в Дивокраї. Фоліо, 2019. 160 с.
Ніцше Ф. Так мовив Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого. Фоліо, 2019. 256 с.
Рудинеско Е. і Бадью А. Жак Лакан: сучасність минулого. / пер. з фр. Павла Шведа. Київ : Комубук, 2020. ISBN 978-617-7438-25-9.
Швед П. Слово на букву «д». Лакан і дискурс // Павло Швед. «З чого нам дозволено сміятись?» та інші есе. – Київ: Комубук, 2018, с. 136–147.
Arendt, H. Men in Dark Times. Harcourt, Brace & World, Inc., New York. Page Copyright© 1955, 1965.
Freud, S., 1915, L’inconscient, Oeuvres complètes, vol. XIII, Paris, PUF.
Garniron I., Brient P. Le temps dans l'inconscient et dans la psychanalyse.
École freudienne, ISSN 2609-8938. ISBN 2491494949, 9782491494940. MJW Fédition, 2023, 177 p. / Éditeur: MJW Fédition. Collection / Série Isabelle.
Green, A. Time in Psychoanalysis. London: Free Associations Books. 2002.
Grosz E. Jacques Lacan: A Feminist Introduction, New York, Routledge, 2002, 224 p.
Lacan, J. Fonction et champ de la parole et du langage en psychanalyse, Écrits, Paris, Seuil, 1966.
Lacan, J. Le Séminaire Livre I, tome 1: Les Ecrits techniques de Freud (1953–1954). Paris: Seuil, 1975. 320 p.
Lacan, J. Le temps logique ou l'assertion de certitude anticipée. En J. Lacan, Ecrits (pp. 197–214). Paris: Seuil, 1966.
Lacan, J. Radiophonie. En J. Lacan, Scilicet 2/3 (pp. 55–99). Paris: Seuil. 1970.
Lacan, J. Le séminaire, Livre XX, Encore. Paris: Seuil. 1975a.
Lacan, J. Le séminaire, Livre XVII, L'envers de la psychanalyse. Paris: Seuil, 1991.
Lacan J., L’Instance de la lettre dans l’inconscient ou la raison depuis Freud, Ecrits, Paris: Seuil, 1966, p. 493.
Lacan J. Écrits, Paris, Le Seuil, 1966; réed. 1999. ISBN 2020380544.
Leguil C. L`etre et le gentre. Homme/Femme apres Lacan. Puf, Humensis, Paris, 2018. ISBN 978-2-13-080057-6 ISSN 0291-0489.
Pommier, G., Qu'est-ce que le "réel" ? Essai psychanalytique. ISBN-13978-2749203409, ERES, 2004. Pontalis, J.-B. Ce temps qui ne passe pas, Paris: Gallimard, 1997.
Andre J. та інші у книзі La sexualite feminine. Presses Universitaires de France. 2013. ISBN 978-2-13-060750-2.
Vinciguerra R.-P. (Préface de Éric Laurent). Femmes lacaniennes. Broche. 2014. 240 p. NSBN 978-2-8156-0017-0.
Lippi, S. Les deux temps de l'inconscien, https://www.academia.edu/22562923.
Scarfone, D. Brève étude sur la perception, l’inconscient et le temps, https://www.erudit.org/fr/revues/fili/2013-v22-n1-fili0730/1017344ar.pdf.
Fierens, С. L'inconscient et le temps, https://www.cairn.info/revue-essaim-2012-2-page-139.htm.
Bursztein, J.-G. L'inconscient, son espace-temps. Aristote, Lacan, Poincaré, Hermann, 2017.
Ruvilly M.-E. Le temps de la conscience n’est pas le temps de l’inconscient, https://ecole-aidepsy.fr/blog/tempsconscience-pas-inconscient.
Eliçabe-Broca, C. et Broca, B. Le temps du trauma, la temps de l'inconscient, https://www.elicabe-broca-psy.com/articles/2016/6/6.
