ЧАС ЯК ВНУТРІШНІЙ ОБ’ЄКТ
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-1-4Ключові слова:
внутршній обʼєкт, психоаналіз, об’єктні стосунки, переживання часу, часАнотація
Стаття розпочинається із розмірковувань автора над бажанням людини перебувати в ідеальних об’єктних стосунках, у яких вона буде захищена від фрустрацій та у яких усі інфантильні бажання будуть реалізовані – спокусою, що може бути запропонована лише дияволом. Проте того, хто погодився б на таку угоду, чекатиме невідворотнє розчарування: у часовому континуумі відчуття задоволення за відсутності фрустрації досягнути (ба більше, продовжувати) неможливо, лише, як вказує автор, якщо час у момент задоволення зупиниться. Через згадану у статті угоду між Фаустом і Мефистофелем читача наче наштовхують на те, що у якійсь мірі обирати такий «ідеальний стосунок» – відмова від Себе: через плин часу внутрішні об’єкти набувають змін, а разом із ними і Селф – а лише відтак можливий ріст і розвиток особистості. Автор надає теоретичне обґрунтування своїм міркуванням, звертаючись до робіт визнаних психоаналітиків Роберта Хіншелвуда, Вольфганга Льоха, Ютти Гутвінскі-Йегглє. В основній частині автор наводить три випадки з власної аналітичної практики, що їм передують епіграфи із знаних літературних джерел (Блейк, Шекспір, Кітс). Надзвичайно цікавим прийомом з боку автора є те, що подані приклади відтворені за «законами часу»: усе, що має початок, має і кінець, і терапевтичний процес не є винятком. Занурюючись у відтворені уривки сесій, ми маємо нагоду спостерігати, як тим чи іншим чином змінювалося сприйняття часу особистістю, що переживає присутність (чи відсутність) об’єкта; як особистість, прийнявши сепаратне існування об’єкта та разом із тим здобувши «почуття часу», отримала нагоду стати самобутньою і здатною до символічного мислення, як відчував час сам аналітик. Автор резюмує кожен із наданих уривків, звертаючись до співзвучних до його думок праць відомих аналітиків, таких як Уілфред Біон, Рональд Бріттон, Дональд Мельцер. Наприкінці автор робить висновки про представлений життєвим досвідом нерозривний зв’язок між характером переживання часу та трансформацією внутрішніх об’єктів, замислюючись, зокрема, над тим, яким може бути різний досвід психічних змін залежно від готовності людини дозволити їх.
Посилання
Ґете, Й. В. (2021). Фауст. Переклад Микола Лукаш. Андронум, 452 с.
Кітс, Д. Поезії (збірка). Перекладач: Василь Мисик (електронний ресурс УкрЛіб). https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=3382.
Пудова Алла. Підбірка про румі: «Наставник з сяючим серцем, що веде караван любові...». Частина 1 (електронний ресурс) https://allatravesti.com/ua/podborka_pro_rumi_nastavnik_s_siyayuschim_serdcem_veduschiy_karavan_lyubvi_chast_1.
Святий Августин (1999). Сповідь. Переклад з латини Юрій Мушак, Київ: Основи.
Шекспір, В. (2019). Отелло, венеційський мавр. Пер. з англ. Ірини Стешенко. Київ: Знання, 206 с.
Abram, J., Hinshelwood, R.D. (2018) The Clinical Paradigms of Melanie Klein and Donald Winnicott: Comparisons and Dialogues. Routledge, 256 p.
Bion, W. (1963). Elements of Psycho-Analysis. London, William Heinemann Medical Books Ltd, 166 p.
Bion, W. (2023). Learning From Experience (1st ed.). Taylor and Francis. Retrieved from https://www.perlego.com/book/4196926/learning-from-experience-pdf (Original work published 2023).
Blake, W. (1993) The Complete Poems. Penguin Books, 1072 p.
Bollas, C. (1989). The Shadow of the Object: Psychoanalysis of the Unthought Known. Columbia University Press, 301 p.
Britton, R. (1992). The Oedipus situation and the depressive position. In R. Anderson (Ed.), Clinical lectures on Klein and Bion (pp. 34–45). Tavistock/Routledge. (An earlier version of this chapter was published in "Sigmund Freud House Bulletin," Vol. 9, No. 1, 1985).
Eko, U. (2009). Embrioni senza il regno dei cieli. Ettica della ricerca medica e identit`a culturale europea / A cura di Francesco Galofaro. Bologna: CLUEB.
Gutwinski-Jeggle, J. Die Depression als "Zeitkrankheit". Wenn Zeiträume nicht zu Spiel- und Denkräumen werden, Forum Psychoanal 2007. 23:133–148.
Haesler, L., Zeitgefühl, Zeiterleben, im Wolfgang Mertens (Hrsg.) Handbuch psychoanalyscher Grundbegriffe, W. Kohlhammer GmbH, Stuttgart, 5. überarbeitete Auflage 2022, 914 p.
Heidegger, M. (2006). Sein und Zeit. De Gruyter; 19. Edition, 458 p.
Loch W (1981). Triebe und Objekte – Bemerkungen zu den Ursprüngen der emotionalen Objektwelt. Jahrb Psychoanal12:54–82.
Meltzer, D. (2018). The Psychoanalytical Process. Phoenix Publishing House, 144 p.
Symington, Joan & Symington, Neville (1996). The Clinical Thinking of Wilfred Bion. Routledge, p. 198.
Ferro, A. (1996), Nella stanza d'analisi. Emozioni, racconti, trasformazioni, Psicologia clinica e psicoterapia (Vol. 89), Raffaello Cortina Editore, p. 228.
