ПРО ПСИХОТЕРАПІЮ

Анотація

У програмовій статті 1905 року «Про психотерапію» Фройд намагається показати, що психоаналітична психотерапія спирається на той самий ґрунт, що й будь-яке інше лікування, байдуже йдеться про психічні, а чи соматичні недуги. У такий спосіб спростовує закиди убік психоаналізу щодо його спіритичного чи містичного опертя, водночас прояснюючи стосунок самої можливості психотерапії до становища людини (антропології). Крім цього, наголошуючи на розрізненні соматичного та душевного аспектів і стверджуючи можливість психічного впливу на властиво психічне, Фройд змальовує історію становлення психоаналітичної процедури та її стосунок до гіпнотичного навіювання та катарсичного методу. Зауважуючи на позірній самозрозумілості психоаналітичної процедури, застерігає від самовільної практики без належної підготовки, надмірному акцентуванні на значливості сексуальної депривації для конституювання неврозів; уявлення про психоаналіз як єдиний ефективний метод психотерапевтичного лікування, гадки про незначну тривалість аналітичного втручання, Фройд вдається до одного з перших начерків технічних рекомендацій лікарям, що практикують чи мають на меті практикувати психоаналіз. Прикметним є також розрізнення психотичної та невротичної царини як предмету психоаналітичного лікування, а особливо Фройдові аргументи щодо, принаймні тимчасового, обмеження застосування психоаналітичної процедури під час лікування невротичних розладів, а також встановлення вікових обмежень для використання психоаналізу та аргументи на користь такого обмеження. Стаття «Про психотерапію» є важливим документом для вивчення історії становлення психоаналітичного методу.