ПСИХОАНАЛІТИЧНА ПЕДАГОГІКА В ОЦІНКАХ СУЧАСНИХ ДОСЛІДНИКІВ І ПРАКТИКІВ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження поглядів сучасних теоретиків і практиків психоаналізу на проблему розвитку психоаналітичної педагогіки. Розкрито особливості розвитку психоаналітичної педагогіки наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Обґрунтовано три підходи до використання психоаналізу в освітній практиці: критичний, дуальний і комунікативний. Проведено експертну оцінку сучасного стану психоаналітичної педагогіки. Визначення експертів зроблено за формальними критеріями: наявність наукового ступеня та праць із психоаналітичної педагогіки, належність до професійних спільнот, стаж роботи тощо. Встановлено, що психоаналітична педагогіка не була витвором одного фахівця, а виникла внаслідок паралельних розвідок багатьох дослідників, зокрема З. Фрейда, А. Адлера, К. Юнга, Ш. Ференці, О. Пфістера, А. Фрейд, М. Кляйн та ін. Внаслідок цього сучасні фахівці в роботі з дітьми часто використовують еклектичний підхід, тобто поєднують успішні практики різних напрямів психоаналізу. Проаналізовано найбільш перспективні освітні галузі, у яких доцільно розвивати ідеї психоаналітичної педагогіки та відповідно ті сфери сучасної освіти, у яких психоаналітична педагогіка себе вичерпала. Зазначено, що особливої уваги потребує психоаналітико-педагогічна підготовка студентів вищих шкіл, при цьому використання психоаналізу в дошкільній освіті є найменш перспективним з урахування вивченості цієї проблеми. Встановлено, що на сучасному етапі психоаналітична педагогіка продовжує розвиватися, як набір розрізнених методів, а не цілісна система поглядів на навчання та виховання. При цьому статус психоаналітичної педагогіки досі залишається не визначеним. Зроблено висновок, що психоаналітична педагогіка продовжує динамічно розвиватися, однак кількісне збільшення розвідок не призводить до якісних змін. Перспективи подальших досліджень сплановано у вивченні навчальних програм із психоаналітичної педагогіки.