САМОВІДЧУЖЕННЯ НЕСФОРМОВАНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

У статті досліджується феномен самовідчуження в умовах сучасної епохи гіпермодерну, що характеризується радикальними змінами антропогенного ландшафту, технологічною конвергенцією та гіперіндивідуалізмом. Автор аналізує, як нові соціокультурні та технологічні реалії впливають на когнітивні налаштування людини, її здатність до адаптації та формування ідентичності. Особлива увага приділяється процесам симуляції реальності, описаним Жаном Бодріяром, які призводять до заміщення об’єктів їхніми атрибутами та створюють нову онтологію буття. У роботі розглядається ерозія писемності, стискання часу та розширення комунікаційного простору, що формують нові виклики для психічного здоров’я. Автор проводить паралелі з екзистенційним відчуженням, описаним Камю та Сартром, яке в сучасних умовах перестає бути винятком і стає фоном повсякденності. Окремо аналізується концепція «Синдром Пітера Пена» як приклад відмови від прийняття відповідальності та традиційних цінностей, що підкреслює кризу дорослішання та соціальної зрілості. Висвітлюється зв’язок самовідчуження з деперсоналізацією та дереалізацією, які виступають захисними механізмами у відповідь на психотравмуючі ситуації. Автор також звертає увагу на соціально схвалені розлади аутистичного спектру, які стають новою нормою в умовах хронічної травматизації. У висновках підкреслюється, що самовідчуження несформованої ідентичності є масовим явищем, яке визначає нові параметри самоідентифікації та соціальної взаємодії. Стаття пропонує розглядати цей процес як адаптивну поведінку, спрямовану на виживання в умовах постійних змін, але водночас як виклик для психічного здоров’я, що потребує нових стратегій психологічної та соціальної підтримки.