ПАРАДОКСИ СУЧАСНОЇ ДІЙСНОСТІ: ПСИХОАНАЛІТИЧНИЙ ПОГЛЯД НА АМБІВАЛЕНТНІСТЬ НОВОГО ЧАСУ

Анотація

Сучасна епоха характеризується стрімкими технологічними, соціально-економічними, науковими, екологічними та культурними змінами й приносить із собою не лише прогрес, а й унікальні парадокси, які відображають глибоку амбівалентність людського досвіду: люди, перебуваючи ближче один до одного, завдяки технологіям, відчувають ізоляцію, а прагнення до індивідуальності іноді супроводжується втратою власного «Я». Ці та подібні до них парадоксальні феномени відкривають нові горизонти для психоаналізу, який може стати інструментом осмислення внутрішньої динаміки сучасної людини. Незважаючи на те, що психоаналітичні концепції часто застосовуються для вивчення та пояснення різних аспектів психіки та поведінки людини, питання парадоксів сучасності у дзеркалі досвіду людини залишаються недостатньо дослідженими. На наш погляд, серед найбільш актуальних проблем можна виокремити такі: як сучасні мегатехнології й стрімкі зміни в усіх сферах нового часу впливають на відчуття себе, формування ідентичності та міжособистісних зв’язків, як амбівалентність буття в сучасному світі позначається в досвіді людини, які взагалі парадокси виникли останніми роками та стали предметом переживань аналізантів. Ці питання розглянуті в рамках цієї статті з психоаналітичного боку. У психоаналітичному контексті парадокс з’являється як форма виразу глибинної амбівалентності, що виникає між бажанням і страхом, любов’ю і ненавистю, відчуттям приналежності та самотності. Аналіз еволюції психоаналітичних поглядів дозволяє простежити, як різні школи психоаналізу трактували конфліктні та амбівалентні аспекти людського досвіду. Авторка цієї статті провела лонгітюдне включене дослідження парадоксів сучасності й висвітлила їх з психоаналітичного боку. Будучи практикуючим консультантом з 26-річним досвідом і науковцем з 24-річним досвідом, застосовувала впродовж тривалого часу, з 2017 року по 2024 рік, різноманітні методичні підходи та методи з понад 400 аналізантів, зокрема: клінічний аналіз, теоретичний аналіз, психоаналітична інтерпретація. На початковому етапі дослідження авторка цієї статті, проаналізувавши клінічні випадки з власної практики, виділила такі чотири парадокси і дала їм психоаналітичне тлумачення посилаючись на ідеї М. Кляйн, Д. Виннікотта, З. Фройда, Г. Когута, А. Елліота, Е. Фромма та ін. Клінічні спостереження автора статті за парадоксами сучасності спираються на багаторічний досвід роботи з клієнтами, зокрема, під час психоаналітичних консультацій і психотерапевтичних сеансів. Збирання й систематизація парадоксів привели автора статті до необхідності їх класифікації, що знайшло своє відображення у розподіленні виявлених парадоксів за 5 сферами, а саме: парадокси комфорту і стресу (1), парадокси комунікації і автентичності (2), парадокси вибору і сенсу (3), технологічні парадокси (4) та екзистенційні парадокси (5). Практика автора охоплює різні соціальні групи, вікові категорії та особисті історії. Через інтерпретацію їхніх переживань та відчуттів було виділено типові елементи опису парадоксів сучасного світу, а саме: феномен, психоаналітичний погляд і терапевтична задача. Регламентований обсяг статті дозволив авторці дослідження навести аж ніяк не повний перелік із виділених та описаних нею Парадоксів, а саме 10, за наведеною вище схемою. Психоаналітик повинен створити середовище, де клієнт може досліджувати ці суперечності без страху осуду. Автор обґрунтовує психоаналітичні методи, які можуть бути ефективними в роботі з такими клієнтами. Стаття містить рекомендації відповідно до психоаналітичного підходу до парадоксів сучасності й описує контексти, в яких це може бути важливим. Відтак автор формулює висновок про те, що сучасні парадокси не є випадковими, а відображають глибокі внутрішні процеси, які потребують розуміння через призму психоаналітичних теорій. Результати дослідження можуть слугувати основою для подальших психоаналітичних досліджень, спрямованих на розвиток терапевтичних підходів, що допомагають людині знаходити баланс між новими технологіями та внутрішнім світом, відновлюючи зв’язок з автентичним «Я».