ПСИХОТЕРАПІЯ УЗАЛЕЖНЕНЬ (АДДИКЦІЙ): ЕСКІЗ КОНЦЕПЦІЇ

Автор(и)

  • Олександр Фільц Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького https://orcid.org/0000-0002-5350-8305

DOI:

https://doi.org/10.32782/upj/2024-2-3-9

Ключові слова:

аддикція, трансфігуративна психотерапія аддикції, нарцистичний потяг, деструктивна нарцистична регуляція, конструктивна нарцистична регуляція, аддиктивна субкультура, захищений перехідний простір

Анотація

У статті представлено концепцію спеціального методу психотерапії аддиктивних розладів – трансфіґуративної психотерапії, яка позиціонується як самостійний та окремішній метод психотерапії, самодостатній у теоретичному та практичному сенсі. Принципом даного методу є трансфіґурація – переформатування деструктивної нарцистичної регуляції особистості при аддикціях у конструктивну нарцистичну регуляцію автономної особистості. Аддикція розглядається як дигресивний розлад психічної екосистеми, фоново закріплений активністю фіксованої уяви (очікування аддиктивного задоволення) та пов’язаний із надлишковою стабільністю ураженої частини системи та викликом до цілісної системи знайти ресурси на репарацію (оздоровлення) ураженого елементу. Стратегія трансфігуративної психотерапії аддикції полягає у переході від ауто-деструктивної та стиґматизованої ідентичності «назавжди залежної, хоча й тверезої особистості» до зрілої ідентичності «автономної особистості з досвідом зловживання», трансформованим у конструктивну життєву позицію. У статті постулюється існування вродженого нарцистичного потягу як потреби людини залишити слід в її еволюційному середовищі – Культурі. Головним символічним носієм культури є мова, тому базовим «інструментом» трансфігуративного підходу є заміна домінуючих аддиктивних мовних символів, через які конструюються аддиктивна самооцінка і соціальна самореалізація, на соціально й культурно прийнятні наративи. Другим важливим компонентом трансфіґуративної психотерапії є поступова «еволюція» аддиктивних поведінкових ритуалів у загальноприйняті, нормативні форми конструктивної соціальної адаптації. Процес переформатування аддиктивної культури і формування конструктивної нарцистичної регуляції є еволюційним і вимагає часу для виникнення необхідних «культуральних мутацій» та групового простору, який нами визначено як «безпечно захищений перехідний простір». Фінальною метою трансфігуративної психотерапії є формування автономії – здатності дотримуватися відповідальності за свої «само-законні» вчинки, а також за способи самореалізації, досягнення незалежності (свободи від неухильного диктату «хімії» та біологічних процесів) у виборі способів реалізації широкого спектру потреб на основі конструктивної нарцистичної саморегуляції.

Посилання

Semple, D., & Smyth, R. (2019). Oxford handbook of psychiatry. Oxford university press.

Кирилюк, С.С., Фільц, О.О. Науковий твір «Інтегральна систематика базових синдромальних класів у психіатрії». 2017/3/28. Авторське свідоцтво № 71189.

Arden, J.B. (2019). Mind-brain-gene: Toward psychotherapy integration. W.W. Norton & Company.

Arden, J.B., & Linford, L. (2008). Brain-based therapy with adults: Evidence-based treatment for everyday practice. John Wiley & Sons.

Bothma, C. (2023). Narcissism through a self-regulation lens: a critical review.

Britton, R. (2018). Disconnection: a new look at narcissism. In Attacks on Linking Revisited (pp. 25-37). Routledge.

Ronningstam, E. (2016). Pathological narcissism and narcissistic personality disorder: Recent research and clinical implications. Current Behavioral Neuroscience Reports, 3, 34–42.

Mentzos, S. (2017). Lehrbuch der Psychodynamik: Die Funktion der Dysfunktionalität psychischer Störungen. Vandenhoeck & Ruprecht.

Kernberg, O.F. (2018). A contemporary reading of «On Narcissism». In Freud's On Narcissism (pp. 131–148). Routledge.

Freud, S. (2010). Jenseits des Lustprinzips/Massenpsychologie und Ich-Analyse/Das Ich und das Es: Und andere Werke aus den Jahren 1920–1924 (Vol. 13). S. Fischer Verlag.

Fine, R. (2013). Freud (RLE: Freud): A Critical Re-Evaluation of His Theories. Routledge.

Creanza, N., Kolodny, O., & Feldman, M.W. (2017). Cultural evolutionary theory: How culture evolves and why it matters. Proceedings of the National Academy of Sciences, 114(30), 7782–7789.

Henrich, J., & McElreath, R. (2003). The evolution of cultural evolution. Evolutionary Anthropology: Issues, News, and Reviews: Issues, News, and Reviews, 12(3), 123–135.

Pickard, H., & Ahmed, S.H. (Eds.). (2019). The Routledge handbook of philosophy and science of addiction. London: Routledge

Hammersley, R. (2017). How and Why Addiction is socially constructed. Sociology of Addiction, 2, 1–18.

Schoene, B. (2010). Welsh, drugs and subculture. The Edinburgh Companion to Irvine Welsh, 65–76.

Turner, V.W. (1967). The forest of symbols: Aspects of Ndembu ritual (Vol. 101). Cornell University Press.

Turner, V., Abrahams, R., & Harris, A. (2017). The ritual process: Structure and anti-structure. Routledge.

Фільц, О., Седих, К. (2019). Ритуал зцілення як технологія психологічної реабілітації осіб із хімічним узалежненням. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди». Психологія, (60), 231–247.

Фільц, О., Седих, К.В., Михайлів, С.В. (2019). Сучасні концепти психологічної реабілітації осіб із хімічним узалежненням.

Фільц, О.О., Седих, К.В., Михайлів, С.В. (2018). Фіксована уява як механізм виникнення узалежнення.

Pickard, H., & Ahmed, S.H. (Eds.). (2019). The Routledge handbook of philosophy and science of addiction. London: Routledge.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-07-31

Як цитувати

Фільц, О. (2024). ПСИХОТЕРАПІЯ УЗАЛЕЖНЕНЬ (АДДИКЦІЙ): ЕСКІЗ КОНЦЕПЦІЇ. Український психоаналітичний журнал, 2(3). https://doi.org/10.32782/upj/2024-2-3-9