ДОСВІД ПЕРЕЖИВАННЯ РОЗЛУКИ ТА ВТРАТИ ЧЛЕНАМИ СІМЕЙ, ЩО БУЛИ РОЗДІЛЕНІ ЧЕРЕЗ ВИМУШЕНУ МІГРАЦІЮ
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-1-10Ключові слова:
міграція, психоаналіз, вимушене переміщення, розділені сім’ї, російське вторгнення, війнаАнотація
У статті висвітлюється досвід переживання розлуки та втрат розділених війною українських сімей через вимушену міграцію. Виїзд із постійного місця проживання жінок і дітей унаслідок війни, роз’єднання сім’ї, раптове переривання зв’язків спільного життя кидають сім’ї як складній системі серйозний виклик. Досвід розлуки членів родини та втрат різного роду є одним з ключових для розуміння повного спектра травм, що зазнає вимушений мігрант через вплив війни. Спричинена обставинами, вимушена міграція – це ускладнений досвід міграції, це «хірургічне» знекорінення, це втрата не просто дому, місця проживання, а втрата частини себе, свого «Я» та ще болісне й панічне намагання прижитись на новому місці. Глибину смутку, якого люди зазнають через розлуку із членами родини, які залишаються на батьківщині у вирі смертельної небезпеки через воєнні дії, можна порівняти із силою емоцій під час оплакування смерті близької людини. Тут ми будемо говорити не лише про мігрантів, але й про членів сімей, що залишились, які переживають не менш травматичний досвід розлуки. Отже, несвідоме ототожнення міграції та смерті може бути дуже інтенсивне. Робота скорботи – це складний, динамічний процес, який впливає на всю особистість індивідуума, і – свідомо чи несвідомо – на всі функції «Я», поведінку, захисні механізми і насамперед на стосунки з іншими людьми. Батьківство і подружнє життя на відстані кидають виклик традиційним уявленням про сім’ю – коли всі члени живуть разом, буквально в одній площині, незважаючи ні на що. Сьогодні заради майбутнього кожної конкретної розділеної міграцією родини та збереження самого поняття подружжя як форми взаємовідносин доводиться шукати й віднаходити нові форми сім’ї. Відсутність батька в житті дитини або відсутність чоловіка чи дружини у шлюбі вимагає психічного ресурсу для адаптації і переосмислення ролей та очікувань. Переживання втрати в цьому контексті – це не тільки туга за тим, що було втрачено, але й потреба у внутрішньому переоцінюванні та віднайденні нових способів вираження емоційних зв’язків. Відсутність – це простір, де відбувається психічна робота, де формуються та переосмислюються внутрішні об’єктні відносини. Розуміння та прийняття пережитих травм, звільнення від заперечення й уникання є ключовими для творення себе у просторі відсутності. Стаття також містить клінічні замальовки, що ілюструють викладений матеріал.
Посилання
AZR (Ausländerzentralregister) (2023). Flüchtlinge aus der Ukraine in Deutschland. Online: https://mediendienst-integration.de/migration/flucht-asyl/ukrainische-fluechtlinge.html [accessed 20 December 2023].
Bär, C. (2017). Trennungs-und Verlusterfahrungen von Arbeitsmigrantinnen. Psychosozial-Verlag.
Bion, W. R. (1962). Learning from experience, tr. fr. Aux sources de l’expérience.
Buchcik, J., Kovach, V., & Adedeji, A. (2023). Mental health outcomes and quality of life of Ukrainian refugees in Germany. Health and quality of life outcomes, 21 (1), 23.
Freud, S. (1920). Jenseits des lustprinzips (No. 2). Internationaler Psychoanalytischer Verlag.
Freud, S. (1926). Hemmung, symptom und angst. Internationaler Psychoanalytischer Verlag.
Grinberg, L., & Grinberg, R. (2010). Psychoanalyse der Migration und des Exils. Klett-Cotta.
Green, A. (2018). On private madness. Routledge.
Lushchak, O., Velykodna, M., Bolman, S., Strilbytska, O., Berezovskyi, V., & Storey, K. B. (2024). Prevalence of stress, anxiety, and symptoms of post-traumatic stress disorder among Ukrainians after the first year of Russian invasion: a nationwide cross-sectional study. The Lancet Regional Health–Europe, 36.
Parreñas, R. (2015). Servants of globalization: Migration and domestic work. Stanford University Press.
Schwartz, S. E. (2020). The absent father effect on daughters: Father desire, father wounds. Routledge.
Urribarri, F. (2018). An interview with André Green: on a psychoanalytic journey from 1960 to 2011. In The Greening of Psychoanalysis (pp. 115–132). Routledge.
Weil, S. (2023). L’enracinement. BoD-Books on Demand.
Winnicott, D. W. (1991). Playing and reality. Psychology Press.
Пападопулос, Р. П. (2023). У чужому домі. Травма вимушеного переміщення: шлях до розуміння і одужання. Лабораторія.