МОВНІ МЕТАМОРФОЗИ ЯК РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ СУБ’ЄКТНОСТІ. УКРАЇНА. ЩОДЕННИК ВІЙНИ
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2023-1-5Ключові слова:
психоаналіз, війна, мова, мовлення, несвідоме, травма, аналізований, контейнуванняАнотація
Війна, розпочата Росією проти України в лютому 2024 року, стала однією з найбільш значних гуманітарних катастроф і справила величезний вплив на психічний стан кожного з українців. Ця стаття описує динаміку психічних процесів українців впродовж війни, що триває, від її перших днів до сьогодні. Ці матеріали містять опис спостережень за мовою людей, які «приходили» в «кабінет», де б він не був (це могло бути ліжко або кухня, або укриття), на індивідуальні зустрічі, описи динаміки великих, середніх і малих груп рефлексії та особистого аналізу авторки. А також – стиль і метод роботи, які застосовувалися психоаналітиками та психотерапевтами впродовж війни, що триває, та динаміку запитів від населення. Стаття показує еволюцію розгортання психічного, представлену через мову, від моменту «бий», «біжи», «замри» в перший місяць війни, з місця, де немає мовлення, немає віддзеркалення, є лише невимовна тотальність Реального, до тілесного проявлення болю, і врешті решт – до власне дискурсу мови / мовлення, де з’являється суб’єктність. Крім того, стаття досліджує феномен зміни мови більшості аналізованих українців з російської на українську. Спираючись на міркування Олександра Потебні про те, що зміна мови – це не зміна одягу, тобто це не зовнішній фактор, та на твердження Жака Лакана про те, що суб’єкт народжується в мові, авторка висуває гіпотезу про «повернення до мовної купелі», що, на її думку, і спричинило цей феномен.
Посилання
Benveniste, E. (1971). Subjectivity in Language. In M.E. Meek (Ed.). Problems in General Linguistics, 223–230. Coral Gables: FL: University of Miami Press.
Danieli, Y. (1988). International Handbook of Multigenerational Legacies of Trauma.
Davoine, F., & Gaudillière, J.M. (2004). History beyond trauma. Other Press, LLC.
DeAngelis, T. (2019). The legacy of trauma. An emerging line of research is exploring how historical and cultural traumas affect survivors’ children for generations to come. American Psychological Association, 50(2).
Freud, S. (2003). The uncanny (1919). The standard edition of the complete psychological works of Sigmund Freud, 17, 1917–1919.
Kristeva, J. (1980). Pouvoirs de l’horreur (The powers of horror). Paris: Seuil.
Lacan, J. (1977). The Function and Field of Speech and Language in Psychoanalysis. Trans. Alan Sheridan. Écrits: A Selection. London: Tavistock; New York: W.W. Nortion & Co.
Lacan, J. (2011). The seminar of Jacques Lacan: Book X: Anxiety: 1962–1963.
Phillips, A. (2001). Poetry and Psychoanalysis. In Essays on Literature and Psychoanalysis, Basic Books, New York.
Spehn, M.K. & Reder, L.M. (2000). The unconscious feeling of knowing: a commentary on Koriat’s paper. Conscious Cognition, June, 9, 193–202. http://doi.org/10.1006/ccog.2000.0435
Velykodna, M., Dorozhkin, V., Nalyvaiko, N., Yevlanova, E. & Lunov, V. (2022). Life and death of psychoanalytic societies – Lessons from history and new prospects for unions: Conference Report, Kyiv, Ukraine. Psychodynamic Practice, 3. http://doi.org/10.1080/14753634.2022.2064351
Даніелі, Я., Майдан, І. (2023). Травматична спадщина поколінь. Психосоматична медицина та загальна практика, 8(1). http://doi.org/10.26766/pmgp.v8i1.409
Жадан, С. (2022). Промова на врученні премії миру німецьких книгарів 2022. https://librarycre.wordpress.com
Наливайко, Н. (2023). Психоаналіз в Україні: Історія. Сьогодення. Майбутнє. Київ, Академія.
Потебня, А.А. (1892). Мысль и язык. Харьков.
