ВІЙНА. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЧИ КОЛЕКТИВНЕ БОЖЕВІЛЛЯ? КОМЕНТАР ДО СТАТТІ «АНАЛІЗ ЛІДЕРСТВА В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ. ПСИХОДИНАМІЧНИЙ РАКУРС» А. ЛУПІСА
DOI:
https://doi.org/10.32782/upj/2024-1-13Ключові слова:
Владімір Путін, лідер, лідерство, психоаналіз, психобіографіяАнотація
Цей текст є коментарем до статті «Аналіз лідерства в міжнародних відносинах. Психодинамічний ракурс» Александера Лупіса, опублікованої у цьому ж випуску. Як український дослідник теми лідерства під час війни та особистості Владіміра Путіна автор доповнює ідеї, сформульовані доктором Лупісом, своїми спостереженнями та міркуваннями. Зокрема, щодо етичних меж публікації висновків психобіографічних досліджень публічних осіб він підкреслює, що матеріал із відкритих джерел може коментуватися будь-ким за законами публічної дискусії, на відміну від матеріалу, отриманого під час професійного обстеження чи терапевтичних втручань. Етична складність у цьому разі може виникати, якщо автор такого висновку публічно представляє себе як фахівця із ментального здоров’я, що може створити враження постановки офіційного діагнозу. Тому обов’язковим є застереження в тексті про «немедичний» характер запропонованих висновків. Автор також підкреслює, що у випадку аналізу публічних осіб, які є політичними лідерами, слід враховувати їхнє свідоме бажання вводити в оману для здійснення контролю. Крім того, автор наголошує на неможливості підтримання нейтральності у дослідженні політичних лідерів, однак досліднику важливо усвідомлювати свою упередженість, щоб памʼятати, що сформульований висновок залишається гіпотезою. Щодо історичних паралелей, автор підтримує порівняння Владіміра Путіна з Адольфом Гітлером, запропоноване Александером Лупісом, але підкреслює, що Путін, імовірно, вважає себе спадкоємцем Сталіна, а не Гітлера. Загалом він пропонує до розгляду дві головні соціально-психологічні риси російського диктатора: параноїдну та антисоціальну. Параноїдні ж комунікаційні стилі притаманні представникам російської влади, що прирікає населення на вічну «боротьбу-втечу» й унеможливлює опрацювання історичних травм російським суспільством.
Посилання
Kechur, R., Haber, D., & Translation by Anastasia Fehir. (2023). An exchange with Roman Kechur: Preserving thinking during wartime. Psychoanalysis, Self and Context, 18(3), 364–378.
Freud, S. (1999). Leonardo da Vinci: A Memory of His Childhood.
Freud, S. (1939). Moses and monotheism.
Grinberg, L., Sor, D., & de Bianchedi, E.T. (1977). Introduction to the work of Bion: Groups, knowledge, psychosis, thought, transformations, psychoanalytic practice. Jason Aronson.
Mahoney, J., & Schensul, D. (2006). Historical context and path dependence.
Рікер, П. Герменевтика та метод соціальних наук. URL: https://stud.com.ua/42279/filosofiya/riker_germenevtika_metod_sotsialnih_ nauk. (дата звернення: 10.09. 2022).
Ogden, T. (2018). Reverie and interpretation: Sensing something human. Routledge.
